ІНКЛЮЗИВНЕ НАВЧАННЯ

Інклюзивне навчання — система освітніх послуг, гарантованих державою, що базується на принципах недискримінації, врахуванні багатоманітності людини, ефективного залучення та включення до освітнього процесу всіх його учасників.

Інклюзивне навчання часто вважають альтернативою інтернатній системі, за якою діти з особливими освітніми потребами навчаються  в спеціальних закладах освіти та змушені проживати в інтернатних відділеннях при них через їх територіальну розгалуженість.

Жодна дитина не має відчувати себе іншою та виключеною з освітніх, культурних і соціальних процесів – це головне завдання інклюзії.

Особа з особливими освітніми потребами – особа, яка потребує додаткової постійної чи тимчасової підтримки в освітньому процесі з метою забезпечення її права на освіту.

ІНКЛЮЗИВНЕ ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ

Інклюзивне освітнє середовище — сукупність умов, способів і засобів для спільного навчання, виховання та розвитку здобувачів освіти з урахуванням їхніх потреб і можливостей.

ПЕРЕВАГИ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ

• Інклюзивне навчання усуває бар’єри в системі освіти та системі підтримки дітей з особливими освітніми потребами.

• Вища залученість батьків до процесу навчання.

• Діти з особливими освітніми потребами отримують можливість соціалізації, розвитку своїх інтересів і талантів і подальшої інтеграції в суспільство, вступу до професійних і вищих закладів освіти.

• Діти з особливими освітніми потребами мають змогу налагодити дружні стосунки з однолітками в школі та поза її межами та моделюють належні способи взаємодії з колективом.

• В інклюзивних класах створено атмосферу спокійного прийняття відмінностей інших людей.

Як організувати інклюзивне навчання в школі: покрокова інструкція

Щоб вдало організувати інклюзивне навчання, важливі вчасність та правильність дій усіх учасників освітнього процесу: батьків, інклюзивно-ресурсного центру (ІРЦ), керівника закладу освіти, вчителя інклюзивного класу, асистента вчителя та/або дитини (якщо є потреба). Розповідаємо, на що зважати під час відкриття інклюзивного класу.

Батькам для вчасної та ефективної організації інклюзивного навчання треба:

• забезпечити комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини (в ІРЦ);

• подати документи для зарахування до закладу загальної середньої освіти;

• співпрацювати із фахівцями під час складання індивідуальної програми розвитку (ІПР).

Щоб організувати інклюзивне навчання, батьки дитини мають звернутися до інклюзивно-ресурсного центру з заявою про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини. Зверніть увагу, що ІРЦ має протягом місяця провести таку оцінку, а сама оцінка може тривати до 10 днів.

У своєму висновку ІРЦ має вказати потреби дитини в корекційно-розвиткових послугах, асистенті вчителя та/або дитини (відповідно до форми, затвердженої постановою КМУ від 12 липня 2017 р. № 545). Далі батькам необхідно подати заяву про зарахування та інші документи до закладу загальної середньої освіти, куди дитина буде вступати до 31 травня (відповідно до наказу МОН від 16 квітня 2018 року № 367).

Звичайно, висновок ІРЦ можна подати пізніше, але керівнику закладу освіти треба заздалегідь знати про потреби, які виникнуть для організації інклюзивного навчання.

Від закладу загальної середньої освіти залежать:

• асистент вчителя

• вчитель інклюзивного класу

• навчальне приміщення

• складання ІПР

• психолого-педагогічні і корекційно-розвиткові заняття (послуги) за умови, що саме школа буде отримувачем державних коштів на підтримку осіб з особливими освітніми потребами (отримувачем коштів може бути управління освіти).

Керівник зі свого боку має запровадити штатну одиницю – асистента вчителя. Складність у тому, що навчальний рік починається всередині календарного, тобто фінансового року, тому не завжди є можливість ввести посаду асистента вчителя з початку навчального року. 

За можливості, керівник має забезпечити асистента вчителя на початок навчального року. Батькам же треба розуміти, що введення ставки асистента вчителя ще не означає, що одразу знайдеться людина на цю вакансію, тому треба бути терплячими, наполегливими та доброзичливими.

Асистент вчителя – це педагогічна посада у штаті закладу освіти, тому його призначає та звільняє з посади керівник закладу освіти відповідно до трудового законодавства.

Асистента вчителя часом плутають з асистентом дитини. Асистент дитини – це непедагогічна посада. Крім того, такої посади немає в типових штатних нормативах закладів загальної середньої освіти. Асистентом дитини може бути один з батьків або уповноважена ними особа.

Керівник має визначити, який клас буде інклюзивним, тому зверніть увагу на висновок ІРЦ, а саме – на потреби. Якщо дитина має порушення опорно-рухового апарату, доцільно визначити навчальне приміщення (клас), зручне для неї за розташуванням. Врахуйте також розташування вбиральні, якою буде користуватися дитина, а також їдальні, спортивної зали тощо.

Психолого-педагогічні і корекційно-розвиткові заняття (послуги) надаються відповідно до індивідуальної програми розвитку, на підставі договору про проведення (надання) психолого-педагогічних і корекційно-розвиткових занять (послуг). Форма договору є в додатку 3 до Постанови Кабміну від 14 лютого 2017 р. № 88 (порядок та умови надання субвенції на надання держпідтримки особами з ООП).

Державна підтримка спрямовується для осіб з особливими освітніми потребами, а саме: сліпих та із зниженим зором, глухих та зі зниженим слухом, з тяжкими порушеннями мовлення, із затримкою психічного розвитку, з порушеннями опорно-рухового апарату, з порушенням інтелектуального розвитку, із складними порушеннями розвитку (у тому числі з розладами аутичного спектру). Тобто оплата за корекційно-розвиткові заняття здійснюватиметься саме для дітей з цих категорій.

Такий договір може складатися між фізичною особою, яка безпосередньо надаватиме такі послуги, та закладом освіти або управлінням освіти – залежно від того, хто отримувач субвенції на надання державної підтримки особам з ООП. Тому не завжди такі послуги залежать від закладу освіти.

Індивідуальну програму розвитку складає команда фахівців, відповідно до постанови КМУ від 15 серпня 2011 р. № 872. Для складання ІПР треба залучати фахівців ІРЦ та батьків дитини з ООП.

Крім того, важливо визначити вчителів, які працюватимуть в інклюзивному класі. Керівник закладу освіти знає своїх працівників, їхні знання та компетентності, ба більше – це повноваження керівника. Батьки можуть тільки порадити, а не обирати вчителя. Але керівник має бути зацікавлений в ефективності інклюзивного навчання.

Вчитель інклюзивного класу так само, як і асистент, має ознайомитися із висновком ІРЦ для того, щоб зрозуміти особливості дитини. Бажано познайомитися із дитиною та її батьками перед початком занять для налагодження комунікації.

Найголовніше – пам’ятайте, що запорука ефективної організації інклюзивного навчання, як і будь-якої корисної та нової справи, – співпраця та партнерство із усіма долученими до неї людьми.  

Навчання дітей з ООП: адаптація та модифікація навчальних програм 

ЩО ТАКЕ МОДИФІКАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ

Адаптація – це стратегії, що допомагають дитині з ООП засвоювати ті самі обсяги знань, що і її однокласники в інклюзивному класі. Тоді як модифікація – це зміна (зазвичай, спрощення) змісту предмету, програми викладання та, у результаті, рівня знань та навичок, які має опанувати дитина впродовж навчання.

Якщо у випадку адаптації зміст навчання відповідає рівню знань та навичок, що отримує весь клас, то модифікація – це змога дитині з ООП брати участь у навчальній діяльності, хоча рівень засвоюваних знань може не відповідати віковим особливостям учнів класу класу, у якому вона навчається.

ФУНКЦІЇ ПЕДАГОГІВ І АСИСТЕНТІВ

Для навчання учнів з особливими освітніми потребами працюють одразу кілька фахівців, і координація їхньої роботи важлива для успіху. Зазвичай із дитиною, окрім учителя, працюють асистент учителя, психолог, корекційні педагоги.

Найбільше навантаження лягає на плечі асистента вчителя, адже це людина, яка найбільше відслідковує реакції та специфіку поведінки учня з ООП, спостерігає, розуміє його потреби та методи їхнього задоволення. З іншого боку, цей фахівець має бути обізнаний із навчальними планами класу з кожного предмету.

Функції асистента вчителя:

• знати особливості кожного учня з ООП у класі;

• пам’ятати всі потрібні адаптації для кожної з таких дітей;

• бути обізнаним у змісті навчальної програми з кожного предмету, що викладається в класі, а також усіх розділів освітньої програми загалом;

• відслідковувати календарно-тематичне планування предметів;

• знати й дотримуватися всіх модифікацій навчальних програм для учнів з ООП, якими опікується в класі.

• заздалегідь вивчати зміст кожного уроку, на якому є дитина з ООП;

• розробляти та виготовляти додаткові матеріали, адаптовані чи модифіковані під потреби дитини.

• комунікувати з учителем, корекційними педагогами та батьками, а також допомагати дитині із соціальною комунікацією в класі;

• над розробленням модифікованих програм (так само, як і над форматом адаптацій) асистенти працюють не самостійно, а разом з учителем.

Як часто треба обговорювати навчання дитини з ООП

Обговорювати питання навчальної практики таких дітей треба щонайменше раз на тиждень. Тоді як аналізувати їхні досягнення в навчанні та соціалізації, потрібно щоденно, до чи після уроків. Ця структурна робота дає змогу планувати уроки та готувати адаптовані чи модифіковані навчальні матеріали заздалегідь, за кілька тижнів до уроку з певної теми.

Роль психологів та корекційних фахівців

Їхня роль – у відслідковуванні емоційних та психологічних реакцій на навчальні заходи та надання рекомендацій щодо підтримки учнів з ООП у школі. Вчителі та асистенти можуть дотримуватися або не дотримуватися цих рекомендацій, але тільки комплексна робота з дитиною з ООП забезпечить максимальний ефект у засвоєнні знань та навичок.

АДАПТАЦІЇ У НАВЧАННІ

Адаптація спрямована на:

• пошук і розроблення способів подання інформації та вивчення предмету дитиною з ООП з урахуванням особливостей її сприйняття;

• використання додаткових засобів і матеріалів (карток, інструкцій, правил тощо);

• розроблення та формування способів перевірки засвоєння знань та навичок.

Для кращого засвоєння матеріалу можна використовувати:

• поділ завдань на кілька, простіших за змістом або покрокових;

• зменшення тривалості виконання завдання або їхньої кількості за умови збереження рівня складності:

• частіші повторення, спрощені інструкції до виконання;

• залучення нетипових методик – комп’ютерних програм, візуалізаційних карток, предметів, аудіо- та відеороликів тощо;

• оформлення навчальних матеріалів з огляду на фізіологічні потреби учня – великий шрифт, виділення кольором, підкреслення. 

МЕТОДИКИ ОЦІНЮВАННЯ УЧНІВ, ЯКІ НАВЧАЮТЬСЯ ЗА АДАПТОВАНИМИ ПРОГРАМАМИ

• Оцінювання рівня отримуваних знань та навичок за адаптованими програмами також потребує індивідуального підходу.
  Рекомендації:

• Письмові завдання можна складати окремо від завдань решти класу на основі індивідуального тестування за темами. Дитині може бути наданий додатковий час на виконання завдань або їхня скорочена кількість зі збереженням складності.

• Учню з ООП може знадобитися допомога асистента або вчителя. Проте варто пам’ятати, що вони не мають розв’язувати завдання замість дитини, а лише надати допомогу в розумінні завдання та алгоритмах дій.

• Можна запропонувати дитині виконати завдання нестандартно – у вигляді презентації, картинок, ілюстрацій – та показати результат особисто вчителю чи в невеликій групі однокласників, а не перед усім класом.

МОДИФІКАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ

Основні завдання модифікації – спрощення, виключення чи ущільнення змісту навчальної програми з урахуванням особливостей учня з ООП. Також вона спрямована на забезпечення активності дитини в навчальній соціалізації (активній участі в навчанні класу) та організацію індивідуальних умов навчання за допомогою додаткових методів і засобів.

Особливість методики в тому, що вона не аналогічна вимогам та змісту навчання спеціальних шкіл. Ідея модифікованої інклюзії в тому, що дитина вчиться за тим же тематично-календарним планом, що і весь клас загальноосвітньої школи. Теми уроків для учня з ООП та решти учнів збігаються, але різняться матеріали, підходи та глибина вивчення. Програми ж спеціальних шкіл можна (і варто!) використовувати як методичний матеріал визначення змісту навчання та класифікацій оцінювання.

Отже, основні принципи модифікації:

• спрощення (зменшення складності цілей і / або змісту);

• виключення (скорочення кількості дисциплін, що вивчаються, або зменшення вимог до кінцевих цілей вивчення предмету та виключення певного змісту);

• поєднання або ущільнення (інтеграція деяких предметів в один курс або інтеграція кінцевих цілей, змісту).

Для модифікації навчальних планів та змісту уроків використовують:

• скорочення обсягу матеріалу, що вивчається на уроці;

• зменшення кількості тем з однієї чи кількох дисциплін;

• заміна завдання на інше за збереження напряму вивчення дисципліни (наприклад, набрати текст на комп’ютері замість писати його ручкою);

• зниження складності завдання (складання замість множення);

• використання додаткових матеріалів – карток, алгоритмів дії, правил – у вигляді малюнків чи позначок;

• повторення інструкцій та алгоритмів дії.

Відповідно, і система оцінювання учнів з ООП, які навчаються за модифікованими програмами, розробляється окремо з урахуванням індивідуальних можливостей. Завдання до перевірки мають передбачати прості дії замість складних (намалювати замість написати, обчислити за допомогою калькулятора тощо).

ПОУРОЧНЕ ПЛАНУВАННЯ

Поурочне планування роботи для особливої дитини – це, переважно, завдання асистента вчителя. Він має отримати від педагога тему і план наступного уроку для всього класу, продивитися навчальний матеріал, що буде використовуватися, проаналізувати інформацію і зробити низку висновків:

• чи потрібна його підопічному психолого-емоційна адаптація на цьому уроці;

• чи достатній рівень попередньої підготовки для розуміння матеріалу;

• чи потрібні додаткові (і які саме) матеріали – адаптовані або модифіковані;

• які саме завдання учень зможе виконати, повністю чи частково, яка допомога йому потрібна;

• чи передбачено залучення дитини до усних відповідей, роботи біля дошки чи в групах;

• які саме інформацію та навички дитина має отримати наприкінці уроку (визначається разом з учителем).

Тобто кожне заняття дитини з ООП у класі має бути пропрацьоване педагогами заздалегідь, щоби провести ним учня покроково, не відволікаючи решту класу від теми уроку. 

АДАПТАЦІЯ ТА МОДИФІКАЦІЯ НАВЧАЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ

• Коли ми говоримо про навчальні матеріали для дітей з ООП, то в обох випадках є багато спільного. Насамперед, це спрощення: чіткі інструкції та алгоритми виконання, виключення неважливих компонентів, зменшення інформативного навантаження.
  Важливе значення має використання додаткових навчальних матеріалів:

• тематичних карток, комп’ютерних програм, кольорів тощо 

• переформулювання правил та інструкцій більш доступними для розуміння й менш “науковими” словами;

• додаткові схеми чи креслення – примітивні, але зрозумілі. Це можуть бути й логопедичні картки, і кубики Зайцева, і календарі, і спеціальні лінійки чи таблички.

Індивідуалізація – також обов’язкова вимога до адаптованих та модифікованих матеріалів. Стосується це як навчальних, так і матеріалів для перевірки засвоєних знань. Усі ці матеріали обов’язково мають відповідати тематиці занять усього класу.

                                                                                                                                                                                        Анна Степанова-Камиш, “Нова українська школа”